Історія міста має понад 5 століть. Спочатку Радехів був поселенням, пізніше селом, у ХХ столітті (до 1939 року) — повітовим містечком, а після звільнення територій західної України і включення їх в склад УРСР отримало статус міста. Після проголошення незалежності України, місто стало адміністративним центром однойменного району. У 2020 році, після зміни адміністративно-територіального устрою, місто втратило статус районного центру.
Згідно із народною етимологією назва «Радехів» пояснюється словосполученням слів «радо ховатися», оскільки людям доводилося часто переховуватися від ворогів у лісах, болотах та очеретах. Проте місцеві краєзнавці стверджують, що назва міста має відантропонімічне походження: «Радех» від «Радослав», «Радолюб» тощо.
Перша письмова згадка про Радехів датована 1472 роком. Територія, на якій постало місто, входила до Белзького князівства, що утворилося близько 1170 року і належало спочатку Володимир-Волинському, а потім Галицько-Волинському.1578 року татари дощенту знищили Радехів, Витків, Полове, Середпільці, про що можна дізнатися із тогочасних податкових книг.
На початку XVIII століття Радехів переходить у володіння графа Міра. В Радехові граф побудував великий палац, що став центром магнатської латифундії. У містечку поступово почала пожвавлюватися торгівля, що перетворило його у місто.
У другій половині XIX століття Радехівська латифундія перейшла до сім’ї графа Бадені, який одружився з дочкою Міра. Бадені вважався сьомим із десяти найбагатших магнатів Галичини та був намісником австрійського цісаря в Галичині. Він перебудував і розширив палац, посадив парк, побудував оранжерею і наказав обгородити свої володіння триметровою кам’яною стіною. Граф Бадені — батько, зробив багато для свого збагачення. На той час діяли в Радехові невеликі промислові і торгові фірми. У 1910 році в Радехові було закінчено будівництво залізниці Львів — Стоянів, яку фінансував Бадені.
Наприкінці XIX—початку XX століття у Радехові існував ряд громадських організацій, зокрема товариство «Сільський господар». Протягом 16 років діяло «Грошове товариство друзів шкільної дітвори», метою якого була матеріальна допомога бідним дітям незалежно від їх національності та віросповідання. Також діяло «Братство тверезості».
З другої половини XIX століття діє товариство «Просвіта», яке ставило собі за мету захищати інтереси української мови та культури, займалося підвищенням рівня освіченості місцевого українського населення. Читальню в самому Радехові відкрито в травні 1897 року.
У листопаді 1912 року відбулося урочисте освячення Народного Дому. В наш час цій будівлі знаходиться Радехівська центральна бібліотека при міській раді. У Народному Домі діяли промислова школа, народна школа, товариство «Рідна школа», «Просвіта», «Сільський господар».
Наприкінці 2018 року Радехів став адміністративним центром об’єднаної територіальної громади.
